Яке майно є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В Постанові Верховного Суду від 09 липня 2021 року у справі № 161/8116/19 вказується: якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.
Майно може належати подружжю на праві спільної сумісної власності за умови встановленого факту набуття такого майна подружжям під час шлюбу; джерелом набуття цього майна мають бути спільні сумісні кошти подружжя або їх спільна праця; необхідним є встановлення мети, з якою придбане майно, та наявність цього майна на час припинення ведення спільного господарства.
Тобто, право спільної сумісної власності на майно подружжя не є абсолютним, а всього лиш – «презумпцією» (припущенням) наявності такого права в чоловіка чи дружини на ½ частки у майні, набутому під час шлюбу, яка може бути спростована в судовому порядку.
Яке майно є особистою приватною власністю дружини, чоловіка:
Перелік такого особистого майна дружини, чоловіка визначається ст. 57 Сімейного кодексу України, до якого відноситься:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно.
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки.
- Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
- Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
- Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
- Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є виплати (страхові виплати та виплати викупних сум), одержані за договорами страхування життя та здоров’я.
- Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Як бачимо, п. 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України передбачає підстави виникнення права особистої власності на майно хоч і набуте під час шлюбу, але за особисті кошти. Наприклад, придбання майна одним із подружжя за особисті кошти хоч і в зареєстрованому шлюбі але під час фактичного припинення шлюбних відносин.
Наприклад, по справі № 127/29249/21 підставою для визнання квартири особистою власністю дружини, придбаної в кредит у шлюбі, стала заява чоловіка під час розірвання суду про те, що фактичні відносини між подружжям були припинені через рік після реєстрації шлюбу, а дружина ще біля 10 років сама виплачувала кредит. Верховний суд у Постанові від 28 лютого 2024 року по справі №127/29249/21 розцінив процесуальну поведінку чоловіка як «суперечливу», що суперечить засадам розумності та добросовісності учасників судового процесу.
І, хоча, об’єднана палата Верховного суду у постанові 03 червня 2024 року по справі N 712/3590/22 висловила правову позицію, що «надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності», це не позбавляє права особистої приватної власності чоловіка чи дружини на майно, придбане за особисті кошти, крім випадку, коли в самій заяві-згоді не буде вказано, що квартира придбається саме за спільні кошти подружжя.
Кожна справа є індивідуальною і в кожному випадку необхідно досліджувати наявні обставини та докази. Якщо між подружжям чи колишнім подружжям нема згоди в майнових спорах, то доведеться вирішувати спір в судовому порядку.
Адвокат Анжела Василевська