Яка різниця між «резервістом оперативного резерву» та «солдатом резерву» та як це впливає на можливість реалізації права на відстрочку

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

«Резервіст» та «військовозобов’язаний» – це окремі категорії військового обліку, відповідно до Переліку інформації, яка зазначається в облікових записах списків персонального військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, додаток 5 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затв. Постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487.

Відповідно до п. 2 Структури військового резерву, що міститься в Додатку 1 до Постанови КМУ «Деякі питання щодо структури військового резерву», від 18 червня 2024 р. № 741 військовий резерв людських ресурсів поділяється на військовий оперативний резерв та мобілізаційний людський резерв, який складається з

1) резервістів, які у добровільному порядку уклали контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву;

2) військовозобов’язаних, які перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а також підрозділах розвідувальних органів України.

Відповідно до ст. 26-2 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов’язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров’я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.

Питання проходження служби в оперативному резерві регулюється Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затв. Указом Президента від 29 жовтня 2012 року № 618/2012.

Відповідно до п. 13 вказаного Положення добір громадян, у тому числі військовозобов’язаних, для проходження служби у військовому резерві проводиться із числа:

військовослужбовців, які звільняються в запас, – командирами (начальниками) військових частин (установ);

громадян, які проживають (перебувають) у населених пунктах, в яких або поряд з якими дислокуються військові частини, – командирами (начальниками) військових частин (установ) та керівниками районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Громадяни, які приймаються на службу у військовому резерві, у встановленому законодавством порядку проходять обов’язковий медичний огляд для визначення придатності до служби у військовому резерві.

Відповідно до п. 4 Структури військового резерву  друга категорія військового резерву людських ресурсів – це  «мобілізаційний людський резерв», який включає:

військовозобов’язаних, які призначені для комплектування посад змінного складу навчальних частин (центрів), вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, СБУ, розвідувальних органів України, Держспецзв’язку, з метою підготовки (перепідготовки) військовослужбовців за відповідними військово-обліковими спеціальностями, іншими спеціальностями для подальшого доукомплектування ними військових частин (підрозділів) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, СБУ, розвідувальних органів України, Держспецзв’язку;

військовозобов’язаних, які не включені до військового оперативного резерву.

Тобто, «резервіст» та «військовозобов’язаний» – це окремі категорії військового обліку. Якщо ви НЕ набули такого спеціального статусу як «служба в оперативному військовому резерві» після проходження військової служби, БЗВП чи військової підготовки офіцерів, то ви відноситесь до загального «мобілізаційного людського резерву».

«Солдат» – це військове звання, до 2020 року було як «рядовий». Звання солдат може бути як у резервіста так і у військовозобов’язаного.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» до військових звань громадян України, які перебувають у запасі чи у відставці або проходять службу у військовому резерві, додаються слова відповідно “запасу”, “у відставці” або “резерву”.

Але якщо ви НЕ перебуваєте в оперативному резерві, то запис «солдат резерву» – це всього лиш скорочений запис у електронному військово обліковому документі  «солдат мобілізаційного людського резерву».

Щодо можливості отримання відстрочки саме «солдатом резерву», то тут ніяких перешкод не має бути.

Стосовно ж резервістів, які перебувають в оперативному резерві, то при спробі, наприклад, бронювання, надходить сповіщення про неможливість бронювання саме через перебування у резерві. Хоча, закон прямо і не містить заборони надавати відстрочку резервістам, але згідно змісту ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації саме військовозобов’язані.

Щоб резервіст мав можливість отримати відстрочку за даною нормою рекомендується змінити категорію військового обліку – з резервіста на військовозобов’язаного шляхом звільнення з військового резерву відповідно до пунктів 107-1, 108 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затв. Указом Президента від 29 жовтня 2012 року № 618/2012.

Зокрема, відповідно до п. 107-1 вказаного Положення резервіст, зарахований до військового оперативного резерву, підлягає виключенню з військового оперативного резерву та звільненню зі служби у військовому резерві:

1) у зв’язку з прийняттям (призовом) на військову службу;

2) за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до служби у військовому резерві;

3) за віком – у разі досягнення граничного віку перебування у військовому резерві;

4) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” для військовослужбовців;

5) через службову невідповідність;

6) у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи права займати певні посади;

7) у зв’язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого резервіста притягнуто до кримінальної, адміністративної та/або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією;

8) у зв’язку з виникненням обставин, передбачених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, внаслідок яких резервіст не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі рапорту резервіста;

9) у разі невиконання під час мобілізації обов’язків, передбачених частинами першою та третьою статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, – якщо резервіст добровільно протягом десяти календарних днів з дня вручення вимоги, визначеної статтею 27 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, не виконав зазначеного в ній обов’язку (обов’язків);

10) у разі неможливості встановлення місця перебування резервіста протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, якщо це не пов’язано з виконанням ним обов’язків служби у військовому резерві;

11) у разі припинення громадянства України;

12) у зв’язку з виїздом на строк більше трьох місяців за межі України;

13) у зв’язку з невиконанням обов’язків служби у військовому резерві.

Резервіст, який бажає звільнитися зі служби у військовому резерві, подає за наявності підстав, передбачених цим Положенням, рапорт та документи, які підтверджують підставу звільнення. У рапорті зазначаються підстави звільнення зі служби у військовому резерві та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому резервіст перебуває на військовому обліку.

Звільнення резервіста зі служби у військовому резерві здійснюється командиром (начальником) військової частини (установи) шляхом видання відповідного наказу.

Командир (начальник) військової частини (установи) у триденний строк після видання наказу про звільнення резервіста зі служби у військовому резерві надсилає витяг з наказу та особову справу резервіста до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому резервіст перебуває на військовому обліку.

Датою звільнення зі служби у військовому резерві є день видання командиром (начальником) військової частини (установи) відповідного наказу про звільнення резервіста зі служби у військовому резерві.

© Адвокат Анжела Василевська